А Ві насправді вважаєте, що першочергова загроза є якраз щодо
розмовної, повсякденної мови?
Так, вважаю. Мова, яка існує лише в наукових працях чи в підручниках є відірваною від реальності. Можливо тому інколи вухо ріже занадто літературна мова.
В науково-популярних будете транслітерацію англійських слів писати?
Важаю, що хороший переклад навіть науково-популярної праці - великий плюс для мови.
Важко буває говорити рідною мовою, коли чуєш іноземну.
Це ІМХО нонсенс
То Т.Г.Шевченку теж було важко?
Шевченко прозові твори писав російською. Чомусь люди, які знаходяться в іншомовному середовищі часто забувають рідну мову. Так жалюгідними виглядають спроби деяких акторів, артистів (напр. Білик, Ані Лорак, Повалій), політиків пригадувати колись рідну мову після років перебування в "язичному" оточенні. Чомусь найефективнішим способом оволодіння іноз. мовою є занурення у відповідне мовне середовище. Пригадайте дискомфорт, який Ви можливо відчували, коли потрапляли в рос.мовне оточення, а самі спілкувалися рідною. Важко не перейти при цьому на "язик".
І до чого тут спічі та ріспекти? Вживання таких слів хіба скалічить мову, тоді як російськомовне середовище цілком може спричинити русифікацію.
Де аргументи?
Навів вище
Визначте з ходу поняття, припустимо, "народ", "душа", "психіка", "економіка", "методологія" однозначно. Гадаю, що цих визначень можна знайти десятки.
Та ну?
Серйозно.
Так само і з нацією. До речі, як її розуміють американці?
Так як югослави
А хто це? І як саме?
Також думаю, що канадський (російський, французький) українець, який не знає мови, має набагато більше шансів втратити почуття приналежності до укр.народу, ніж той, хто мову зберіг.
Добре... Спитаю прямо...
Хто такий
українець в Вашому розумінні?
Якщо той хто народився від українця/українки - то твердження "втратити приналежність" абсурдне
Якщо той хто народився на території України, то теж не бачу перешкод балакати скажімо по мадярськи
Якщо той хто "самоідентифікується" , то я не розумію критеріїв тої ідентифікації.
Не здається дивним балакати про втрату належності до "чого-небудь", допоки ми не визначились з суттю, визначенням того самого "чого-небудь" ?
Визначення з Вікіпедії, здається, доречне: Націона́льна іденти́чність — самовизначення особи у національному контексті. Усвідомлення власної причетності до певної нації та її системи цінностей: мови, релігії, етичних норм, культурної спадщини, тощо.
Якщо в якості критеріїв не підходять названі мною, запропонуйте більш суттєві.
Не помітив критеріїв. Повторіть при нагоді. Бажано нумерованим списком.
Деякі з неодноразово наведених мною критеріїв (не всі можливі, звичайно)
1. Спільна мова
2. Спільна історія
3. Спільна культура
А які Ви навели "більш суттєві"?
Факти щодо Сталіна, Долгорукого та інші давно відомі широкому загалу і ніким не приховуються, на відміну від даних напр. про діяльність УПА, Бандери, які не відкриті до нашого часу.
Так думаєте? Зустрічали про то десь в шкільній чи позашкільній програмі? Чи десь в періодиці "демократичного європейського спрямування" ?
Зі шкільною програмою не стикався. Вважаю, що ці факти доволі нейтральні.
Вважаю, що викладати історію потрібно так, щоб у дітей розвивалася гордість за свій народ, звичайно не принижуючи гідності інших народів.
Теж так вважаю. Але чи довго зможе гордість базуватись на неправді? Чи то радше на покрученій правді?
Яку саме неправду маєте на увазі?
А яке відношення мають божки до титульної нації?
Ну якщо Ві не в курсі - "нац-апологети" вважають що і християнство є чужим для українців. Чимось незрівнянно жидівським і москальським. Тому пропонують відновлювати "свою" правдиву віру в Дажбога, Перуна і мавок
Зрештою вони не оригінальні, просто ідеологічний спадок Гітлера почитали.
Щось не пригадую, щоб скажімо Донцов, Бандера чи напр. Тягнибок говорили щось про Перуна.
А хто герой?
Важко сказати... Але аж ніяк не політик.
[/quote]
Чомусь Вашінгтон, Де Голь, Гарібальді, Петро 1, є героями відповідних націй. А вони якщо не політики, то громадські діячі, як і скажімо Бандера.
Вибачте за неправильне оформлення цитат. Немає часу переробляти
