Долинській церкві - 100

Новини міста та регіону.

Модератори: san, vanya

Відповісти
Свіча
Мас-медіа
Повідомлень: 277
З нами з: 02.08.2005 12:12
Контактна інформація:

Долинській церкві - 100

Повідомлення Свіча » 16.06.2006 16:41

ДОЛИНСЬКІЙ ЦЕРКВІ – 100

Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що розміщена в старій частині міста Долини, цього року виповнюється сто літ.

Перші спогади про місто Долину сягають часів ще другої половини Х ст., більше тисячу років тому. З давніх-давен воно відоме наявністю в його надрах соляних джерел, покладів солі, котелень і потім сільзаводу... Ще в кінці ХІХ ст. солеварня давала щорічно 50 тисяч центнерів повареної солі. А це серед іншого було де міщанам прикласти руки в заробітках на хліб насущний.

Друге життя й нову славу місту принесло відкриття в середині ХХ століття на Долинщині другого скарбу – нафти і газу...

Та яких тільки бід і злету не зазнавали долиняни в різні часи за довговікову його історію.. Але при Божій допомозі, розуму і праці мозолястих рук місто зростало і міцніло, життя в ньому вирувало. І за всіх часів мешканці міста відчували постійну потребу і обов’язок гуртуватися для захисту своїх прав, потребу самобутності, духовного і національного відродження, заснування скарбів культури – храмів, освітніх закладів з рідною мовою викладання, лікарень, бібліотек, товариств і зокрема “Просвіти”, оберігати від чужих шкідливих впливів рідне слово – головну ознаку українського етносу.

Перша дерев’яна церква в місті Долині, про яку є історичні згадки, була ще збудована за часів національно-визвольної боротьби гетьмана Б. Хмельницького в 1648 році. Простояла вона майже 250 років. Настав час, коли треба було думати про зведення нового храму. У 1850 році свідома українська громада міста вирішила побудувати недалеко від старої нову муровану велику церкву, але трохи ближче до головної вулиці, теперішньої вул. А. Шептицького. Але як? За які кошти? І зійшлись на тому, що розпочнуть будову громадою, толокою на зібрані людські гроші. Першими жертводавцями якраз були робітники соляних копалень сільзаводу, а потім інші мешканці міста і повіту. Щоб в нікого не було сумніву, що зібрані в громади кошти будуть використані тільки на будову церкви, жертводавцям видавали відповідні квитанції. Вони збереглись і до сьогодні. Окремі громадяни жертвували навіть нажите роками своє майно, поле. Організатори будови також брали і позики на векселі. Та велику допомогу в будівництві церкви надав митрополит Андрей Шептицький, який мав угіддя біля Перегінська, Нягрина (Підлісок), в Підлютому (близько 30 тис. га лісу і кілька тисяч га пасовищ, ріллі і городів), доходи з яких використовував на різні благодійні потреби рідного народу. Він часто бував на Долинщині.

Автор проекту церкви невідомий. Враховуючи особливості покладів грунту, закладка фундаменту починалась із забивання дубових свай, довжиною до шести метрів по контуру будівлі. Забивали їх із риштувань дерев’яними “бабами”. Фундамент зводили з тесаного річкового каменю, який привозили фірами із сіл Струтина, Новоселиці, Княжолуки. Коней для перевезення каменю давали і німці-колоністи, що мешкали в місті, на Брочкові. Цеглу купували на Облісках у власника Долинського цегельного заводу Гельперна. Кожна цеглина тоді важила до 5 кг. З цегли вимуровані стіни, арочні склепіння та внутрішні колони. Майстром-мулярем на будові був Іван Кіс. Роботи по будівництву даху і бань виконували жителі міста Михайло Маруняк і Андрій Хайнацький.

Та все ж таки через брак коштів, стихійні лиха, економічні кризи, голод, безробіття, першу світову війну, репресії і насильства, колонізацію та шовіністичні настрої, зокрема вороже ставлення до українців, храм зводився дуже довго. Понад 20 літ. В ті далекі часи українство усувалось від суспільно-економічного життя. На наших околицях “Просвіта” тільки ставала на ноги. Наприкінці ХІХ ст. в Долині проживали переважно поляки, 2594 євреїв, понад 1000 німців. Власниками підприємств та керівниками державних органів та установ теж були поляки та євреї. Так, в 1914 р. в Долині працювали дві державні шестикласні школи (чоловіча і окремо жіноча). Мова викладання – польська. Школами керували Леон Гейльмен і Герміна Ольцгаузер. В цьому році була закрита українська гімназія.
Бургомістр міста – Станіслав Котловський, заступник – Владислав Коссакевич, секретар – Пауль Рой, інспектор поліції – Едмунд Вольфельд. Більше українців працювало у судах.

Якщо в Долинському повіті під кінець 30-х років ХХ ст. українці становили 76,66% населення, поляків – 10.31%, євреїв – 9.66% і німців 3.37%, то в самому місті Долині навіть на кінець 1938 р. українців проживало лише 32,5%, решта – поляки, євреї, німці. По суті тоді Долина була неукраїнським містом. То про яку допомогу можна було сподіватись на будову української церкви від панівних верств іншої національності і віри?

Тільки завдяки патріотизму, глибокої релігійної набожності і любові до рідної церкви наших земляків минулого століття, вихованих на високих християнських і моральних засадах, основні роботи споруди церкви було завершено в 1906 році. В цьому ж році, сто літ тому, церкву висвятив митрополит Андрей Шептицький. В ті часи високим авторитетом у місті і повіті користувався громадський діяч о. Теодор Величковський (6. 04.1846- 8. 06.1932), який понад 30 років служив церкві у долинському храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Був отцем-деканом Долинського деканату. Похований він на старому недіючому долинському цвинтарі. Спочиває біля нього вічним сном і його дружина Ольга з родини Шухевичів, що дала Україні генерала-хорунжого Романа Шухевича. Велика заслуга в духовному й громадському житті наших краян того часу, зокрема жителів міста, належить таким священикам, як о. Лопатинський, о. М. Лада, о. М. Притуляк, о. М. Чернега, о. Осип Майхрович, голова церковного Братства і засновник долинської “Просвіти” Степан Кардаш, правник Іван Грабовенський, архітектор Іван Левинський, суддя Микола Івасюк, письменник, педагог і композитор Михайло Пачовський та ін. Про урочистості 1911 року з нагоди 120-річчя о. Маркіяна Шашкевича, який своєю громадсько-культурною діяльністю спричинився до пробудження національної свідомості галицьких українців, на фасаді церкви при вході прикріплена таблиця з написом: “ У 120 літні роковини народження пробудителя Галицької України о. Маркіяна Шашкевича Долинська земля”.

Долина дала світові кардинала Івана-Мирослава Любачівського – настоятеля УГКЦ в Україні.

Приміщення першої великої мурованої долинської церкви – тринефна, п’ятикупольна велична споруда, хрестоподібна в плані. Висота будівлі до хреста 32 метри, довжина церкви 32 м, ширина – 22 м. Внутрішній простір церкви видовжений з заходу на схід і розділений чотирма хрещатими колонами на три поздовжні частини – нефи.

Дзвіницю старої церкви не розібрано. Вона довший час служила новій церкві і сяк-так збереглась до сьогодні. І варто не дати їй розвалитись, а зберегти як історичну і церковну пам’ять не одного віку і безцінну реліквію минулого.
цей матеріал любязно наданий редакцією часопису "Свіча"

Відповісти

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість