Історичні фото

Теми стосовно історії міста, регіону.
Відповісти
Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Історичні фото

Повідомлення san » 27.03.2009 01:31

Зображення
Хтось може знає де це є?
Або є припущення?
http://stara.dolyna.net/?p=21
die Große Schlange

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення POLSKO » 27.03.2009 17:39

Drogi San, na 900% to b?dzie jaka? g??wna ulica Doliny. Nie wierz?, ?eby Al. J. Pi?sudskiego by?a na peryferiach. Napisz lepiej, jak mog? zamie?ci? fotk? z Rypnego (z widokiem na Homot?wk?) - to chyba jest du?a niespodzianka, ?e co? takiego w og?le istnieje.
?ciskam d?o?

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення san » 27.03.2009 20:12

Найпростіше на якомусь безплатному сервісі, наприклад http://imageshack.us/
А тут подати лінк.
З часом я би переніс її на історичний сайт. Коли там з'явиться сторінка про Ріпне. А вона буде, бо історія Ріпного нерозривно зв'язана з історією Долини.
die Große Schlange

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення POLSKO » 28.03.2009 16:22

Wykonano :D Linki s? pod tematem Rypne.
pozdrawiam

krexovster
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 24
З нами з: 12.08.2009 07:32
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення krexovster » 10.12.2009 20:32

може кому цикаво буде....

Про цей населений пункт любителі рідного краю знають завдяки тому, що тут збереглася стара солеварня, такий нечастий для України тип промислової пам'ятки архітектури. За різними джерелами, солеварню датують то XVII, то XVIIІ, а то ХІХ сторіччям.
Солеварню знайти непросто: вона не у центрі, ні. Потрібно заїхати у район міста, який називають Стара Долина, повз міський став, а там вже звертати вглиб кварталів. По дорозі проминете гарненький чепурний костел, про який ми ще поговоримо. З дорог (а їх до солеварні веде дві) видно шпиль, що зберігся на корпусі споруди - на нього і орієнтуйтеся. Ще можете попитати місцевих, може, й допоможуть. Біля в'їзду на територію пам'ятки стоїть шлагбаум та сторожка, та ніхто солеварню не охороняє. Немає вже там що охороняти.
Сама солеварня являє собою цілий комплекс споруд: тут і варильня солі, і маніпуляціоннний корпус, і приміщення під соляний склад, і шахти, і збірник солятки (це не коли попсовики виступають на одній площадці?), а також інші службові та господарські приміщення для працівників заводу.
У 1885 році тут була грандіозна пожежа, та солеварню вдалося врятувати. Однак через 12 років нова пожежа знищила соляні копі. Відбудова комплексу проводилась у 1900р., а до виробництва завод приступив у 1903р.
У 1923р. за проектом архітектора Павловича будується новий збірник солянки з досить нового як на той час матеріалу - залізобетону. У 1940р. пущена в хід шахта "Новічка", яка не працювала з 1927р. Тоді ж розширено приміщення самого заводу та капітально відремонтована шахта "Барбара".
Солеварня складається з трьох з'єднаних між собою цехів - варильні, маніпуляціонного та складу. Якщо примішення складу збереглося непогано, то від варильні залишився лише жалюгідний остов зі скелетом арматури та великою піччю всередині. Стіни пробиті, дах ось-ось обвалиться. Дивно, це єдина пам'ятка архітектури в цілому районі, невже місто не може взятися за розум та привести до ладу свій скарб?
В якості реквієму варильні - її опис. Це одноповерхова будівля з цегли у формі літери Ш. Гонт де-не-де вкриває двоскатний дах. Дві величезні круглі труби на кам'яних цоколях, які розміщувались за варильнею (див. чорно-біле фото) я не побачила. Чи то така сліпа та неуважна. а чи то їх просто вже розібрали - цегла в господарці завжди згодиться.
Маніпуляційний корпус теж зведено з цегли, він одноповерховий, прямокутний у плані, з ризалітами. Таке ж - одноповерхове та прямокутне - і приміщення складу. У ньому коридорне планування.
Слова в чотиритомнику "Пам'ятки містобудування та архітектури УРСР" про те, що солеварня "являє собою унікальну пам'ятку промислової архітектури України. Це єдиний приклад споруд такого типу, що зберігся до нашого часу та використовується за прямим призначенням", певно, не означають для місцевих чиновників нічого.

Ехехех... Добре, тепер обіцяна розповідь про костел Різдва Марії, що теж розташовується у Старій Долині.
Це був не перший католицький храм у місті. Розпочали його будівництво ще у 1835р. Споруда вийшла напрочуд гарна та по-святковому ошатна, мода того часу на романтичні стилі в архітектурі зіграла свою роль - храм чимось нагадує готичні костели. Довжина собору - 34м, ширина - 14м. Внутрішній простір храму закінчується апсидою, в якій виготовлено вівтар, а вхід вирішено у формі вежі-дзвіниці, що опирається на два великих прямокутних приміщення, сходи з яких ведуть на просторий балкон, де колись був орган. Висота споруди до гребня даху - 14м, висота самої вежі - 22м.
1838р. храм було освячено Львівським митрополитом Ф.П.Піштеком. За радянських часів костел, звичайно, закрили, використовували під склад зерна, а з 1848 року - як шкільний спортзал (!).
У 1990р. храм повернули римо-католицькій громаді міста. а у 1991р. храм знову освятили. Сьогодні це діюча святиня старої частини міста з богослужіннями на польській мові. У 2005р. храм відсвяткує свій 170 день народження.

У Долині є ще один храм, присвячений все тому ж різдву діви Марії - але вже греко-католицький. Найперша, ще дерев'яна церква, яка була збудована у Долині у 1648р., була 24м завдовжки і 11 - у ширину. Храм простояв майже 250 років, а у 1896р. громада вирішила збудувати нову велику муровану церкву. Земельну ділянку під будівництво було вибрано на головній вулиці міста (тепер це вул. Шептицького у Старій Долині).
Примішення храму - тринавне та хрестоподібне. Довжина - 32м, ширина - 22м, висота - 32м до хреста. Будівництво церкви Різдва Богородиці завершили у 1904р., а у 1906р. митрополит А.Шептицький освятив нову церкву. Іконостас виготовлено 1934р. в майстерні Наконечного, його третій ярус малював відомий український художник А.Монастирський. У цьому році споруда відзначила своє сторіччя.

Поглянемо на нову частину міста, де зараз фактично знаходиться діловий центр Долини. Тут і сучасні пам'ятники - М.Грушевському та "Борцям за Українську державу" (фото вгорі), і великий новий храм над озером, і крамниці, і парки. Місто має досить потужну нафтогазову промисловість. і це добре як для Долини, так і для України :).
Карпати зовсім поруч, передгір'я майже підступають до міста. Історія Долини давня. Місто своєю появою завдячує справжньому скарбу Карпатських гір - солі. Найвідомішу легенду про виникнення міста, записану ще у 1112р., доніс до нас монах Вохнесенського монастиря Теокліст:
"... У гірському селі Ілемні жив князь Андрійович, який займався скотарством (дуже княжа справа! - Блека) і був найбагатший у всій окрузі: володів лісами поміж Дністром, Свічею, Червою і гірським перевалом у Сеничові і Вишкові, а південний ланцюг гір та полонини належали сусідньому князю Ратіллу, з яким Андрійовмч жив у мирі і дружбі. Якось. кочуючи, княжі отари дійшли до липових лісів, а кілька овець набрели на джерело соляної ропи (сировиці). Згодом отара, пастухи і сам князь вийшли до берегів джерела, які були вкриті памороззю, у якій розпіщнали сіль. Андрійович став табором на цьому місці, а наваривши значну кількість солі, повернувся до Ілемні. Своїм відкриттям князь поділився з ратіллою, подарувавши йому п'ять топок солі. Невдовзі обидва князі, прихопивши котли для варіння сировиці, вирушили у соляну долину, але серед вікових лісів не змогли її розшукати. Не допомагали навіть щедрі пожертви богам. Порадившись зі старійшинами, князі прийшли до божниці на скелях поблизу Бубнища, де вони принесли у жертву Перуну п'ять топок солі і сорок овець. З уст жерця, який прийняв щедрі княжі дари, вони почули пророцтво:
"Ті самі очі і ті самі ноги, які завели до соляної долини, заведуть туди ж вдруге. Долина ж соленосна стане славною на схід, захід, північ і південь".
Згодом отара овець знову вивела княжу челядь до соленосного джерела. На цьому місці князь розбив намети і збудував високу вежу, на якій прикріпив сплетеного з соснових гілок "барана", на спині котрого було п'ять дерев'яних кругляків, що символізували п'ять топок солі (таким був перший герб Долини). Князь Андрійович прорубав дорогу через ліси до Ілемні, а невдовзі назовсім оселився в соленостій долині"
Щось цей Теокліст занадто гдаденько як на 1112 рік говорить. Ленегду взяла з карти "Долина", випущеної до 1025-річчя міста ТОВ "Наш світ".
Продовжимо заглиблюватись в долину історії долини. Згідно історичних досліджень Фелікса П'єстраха, 979 рік є роком відкриття тут соляних джерел. Оригінал літопису Теокліста П'єстрах не знайшов, та у пам'ятній книзі долинських солеварень виявив переклад цього анналу на німецькій мові, написаний давно тому писарем долинської гміни Теодором Білецьким, про що й розповів у своїй монографії, видрукованій у Львові у 1907р.
Не зберігся і сам монастир Знесіння, та сіль справді прославила це місто на всю Галичину. Перші достовірні спогади про місто відносяться до часів польського короля Владислава Ягелли, коли Долинщина входила до Жидачівського повіту.
1525р. за клопотанням городян Долина отримала Магдебурзьке право і волю на "роблення солі". Прибутки від цього йшли на ремонт міських валів. Вали були необхідні місту: турецько-татарські навали раз у раз спустошували цю землю. Особливо страшним був набіг 1594 року, через що король Зигмунд ІІІ надав місту привілей на будову млина на річці Тур'я (зараз Тур'янка).
У 1740р. у Долині вибихнуло повстання селян та опришків. Налякана шляхта на сеймі у Судовій Вишні оголосила військову мобілізацію - і бунт було придушено.
Австрійські часи мало що змінили у місті. Хіба от 8 червня 1791р. у міста забрали привілеї і документи. які надавали Долині статус міста. Тоді ж заборонили використовувати титул "вільне королівське місто", який був запроваджений ще з часів Данила Галицького. Гміна неодноразово опротестовувала це рішення - і через кілька десятків років Долина знову отримала магістрат.
1875р. через Долину пролягла залізниця зі Львова до Станіславова. Дві великі пожежі у 1886 та 1898рр. знищили майже все поселення. Це дало поштовх до відбудови міста, і до 1904р. було відновлено всі житлові споруди. 1905 року зведено новий залізничний вокзал і школу. 1908-го - лікарню, 1913-го - електростанцію.
З фактів новітньої історії відмітимо, що у 1950р. тут відкрито потужне Долинське нафтове родовище. Яка там сіль - нафта збагатить місто! 1958р. Долинщина уже давала 65% республіканського видобутку нафти.
З Долинщини походить чимало славетних українців: кардинал Іван Любачівський, композитор Ярослав Лопатинський, архітектор Іван Левинський тощо.
Наостанок додам, що у місті діє краєзнавчий музей "Бойківщина", є мотель по вул.Хмельницького, готель "Князь Олег" та кілька кафе.

krexovster
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 24
З нами з: 12.08.2009 07:32
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення krexovster » 10.12.2009 20:39

http://www.castles.com.ua/dolyna2.html
тут фото е...а то у вас немож нияк самим добавити фотграфию(((

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення san » 14.12.2009 00:35

Проект взагалі занепав...
На меті є підтримування його так би мовити віртуальним колективом авторів...
Доступ організувати можна, а відкритий доступ для всіх, це шлях до створення сміттярки...
die Große Schlange

krexovster
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 24
З нами з: 12.08.2009 07:32
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення krexovster » 14.12.2009 10:49

Долина — місто районного підпорядкування, розташоване за 60 км від Івано-Франківська. Через місто проходить залізниця Львів-Стрий-Чернівці, а також автостради Чернівці-Стрий-Львів та Івано-Франківськ-Ужгород. Населення 11 220 чоловік.

Долина — центр району, на території якого 26 сільських, 2 міські і одна селищна Ради депутатів трудящих, яким підпорядковано 54 населені пункти. Населення — 83,6 тис. чоловік. Природні багатства району — нафта, попутний газ, сіль, сірка, залізна руда, марганець, мінілітові сланці, цегельна глина, гравійно-галькові від­клади, карпатські пісковики. Основними галузями промисловості е лісова, будівель­них матеріалів, легка (харчова та побутового обслуговування). Промислових під­приємств в районі — 38. В районі є 10 колгоспів. Орних земель — 8 тис. га, лісів — 106 тис. га, сіножатей, пасовищ — 20,1 тис. га. Відкрито 67 шкіл, 53 клуби, 3 будинки культури.

Виникнення Долини припадає приблизно на другу половину X ст.. Заселення цих земель було певною мірою зумовлене наявністю покладів солі серед густих лісів. Люди, які переселялися сюди, вирубували ліс і споруджували житла. Тут побудували Вознесенський монастир, у якому з 1112 року монахи почали писати своєрідний літопис Долини.

В кінці XII ст. на цьому місці виникло поселення, його жителі видобували сіль, займалися землеробством і скотарством. У середині XIV ст. Долину захопили поль­ські магнати. З цього часу поселення часто переходило від одних орендарів до інших. Всі вони жорстоко експлуатували місцевих жителів. У XV ст. місто було центром Долинського староства.

Протягом кількох десятиліть XVІ ст. Долина економічно зросла завдяки збіль­шенню видобутку солі й пожвавленню торгівлі. В 1525 році місту було надане магдебурзьке право, згідно з яким запроваджувалося самоврядування, жителям дозволя­лось варити сіль, проводити торги і ярмарки. Відтоді торги тут влаштовували що­понеділка, а ярмарки — двічі на рік.

Польські магнати й шляхта визискували своїх підданих. Вони зобов'язували міщан сплачувати податки й виконувати різні повинності: шарварки, тяглову ро­боту. Населення також сплачувало багато податків: за свійських тварин, толочний тощо.

У XVI — XVII ст. ст. на Долину неодноразово нападали татарські орди. Особ­ливих руйнувань місто зазнало 1594 року. Для оборони від татарських нападів у Долині збудували замок, насипали вали. Залишки цих валів біля гори Замчища збереглися до наших часів. Польська шляхта, дбаючи лише про свою безпеку, зовсім не турбувалася про населення околиць. Воно неодноразово терпіло від нападів - татар.

В кінці XVIII ст. значно погіршало становище трудящих. Староста приєднав до своїх володінь частину грунтів, сінокосів селян. Вони не мали права рубати ліс на будівництво й ремонт житла. Майже всіма доходами від солеварні розпоряджа­лись міські власті. Жителі Долини здебільшого були малоземельними і терпіли від голоду й злиднів. У 1848 році з 590 господарств міста 243 мали лише до 1 морга землі, 72 господарства — по 1-3 морги. Земля зосереджувалася в руках багатіїв. Так, одному з них належало 4158 моргів поля.

Сільське господарство було основним заняттям населення Долини в ті часи. Промисловість у місті розвивалася повільно. Тут наприкінці XVIII — на початку XIX ст. працювали лише солеварні, лісопилка, цегельня, а також ткацька майстерня. Продуктивність праці була дуже низькою: на початку XIX ст. солеварня в серед­ньому давала до 20 цнт солі на рік. Австрійські власті примушували селян відбу­вати військову службу. За найменші провини молодих рекрутів жорстоко карали. В газеті «Слово» 10 жовтня 1881 року повідомлялося, що рекрута Миколу Малька, сина бідних батьків із Долини, мирного, дисциплінованого, покірного, на одина­дцятому дні військової служби під час муштри фельдфебель прикладом карабіна й кулаками убив на місці.

Становище бідноти Долини стало ще гіршим після пожежі 1886 року. Згоріло 320 будинків, і близько 2 тис. жителів позбулися житла. Від вогню вдалося вряту­вати лише східну частину міста й солеварню. Але через 12 років нова пожежа зни­щила й соляні копальні. Відбудовано солеварню тільки 1900 року.

Стан шкільної справи у місті красномовно свідчив про те, які можливості мали діти трудящих набувати освіту за тих часів. У 1811 році в Долині було відкрито двокласну школу, в якій навчалося 57 учнів. Вона містилась у старому непристосованому приміщенні. В кінці XIX ст. почали працювати п'ятикласна чоловіча й чотирикласна жіноча школи з польською мовою викладання, в 1898 році їх реор­ганізовано в шестикласну школу. В цій школі здобували освіту кілька десятків дітей багатіїв. У 1914 році жителі Долини звернулися до крайового сейму з листом, в якому просили відкрити в місті початкову школу з українською мовою навчання. Але сейм відхилив це прохання.

Великого лиха завдала населенню Долини перша світова війна. Австрійські власті силоміць мобілізували в армію чимало чоловіків, місто розграбували, багато будівель було знищено вогнем під час боїв. У жовтні 1914 року російські війська зайняли Долину. Рядові російські солдати по-братськи ставилися до жителів міста, ділилися з ними харчами, допомагали відбудовувати зруйновані житла. Австрійські власті після повернення до міста жорстоко розправлялися з усіма, кого підозрювали в симпатіях до росіян, відправляли до концтаборів, розстрілювали, вішали.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії у Долині відбулися заворушення і страйки. Навесні 1919 року робітники сільзаводу брати Фрищини та селянин С. Г. Бабій закликали населення озброїтися, вигнати панів і, наслідуючи приклад Радянської країни, розподілити землю. Власті ЗУНР кинули патріотів до в'язниці, де після жорстоких катувань їх було розстріляно. У жовтні 1920 року в Долині було заарештовано кілька чоловік за пропаганду ленінських ідей.

Коли Долина опинилася під владою панської Польщі, місцеві жителі всіляко ігнорували заходи, до яких вдавалися власті. Трудящі бойкотували вибори до сейму і сенату в листопаді 1922 року. Незважаючи на те, що під час виборів до міста ввели батальйон солдатів, в них взяли участь тільки 20 проц. виборців.

Найбільш активні виступи долинських трудящих припадають на час, коли вони мали свої організації — професійні, молодіжні, що діяли під впливом кому­ністів. Найпоширенішою формою класової боротьби долинських робітників у 20-30-х роках був страйк. У жовтні 1923 року відмовилися працювати робітники дерево­обробної фірми. Вони одержували вкрай низьку заробітну плату. Тут широко за­стосовувалася дитяча праця. Страйком керували робітники Іван Плугенович та Михайло Моринович. Деревообробники добилися свого: перелякані власники фірми змушені були погодитися на певне підвищення заробітної плати і навіть виплатити робітникам компенсацію за час страйку в сумі 50 тис. злотих. Польські власті відповіли на страйкову боротьбу трудящих репресіями, але деревообробники До­лини на початку 1924 року знову застрайкували, вимагаючи підвищення заробітної плати. І цей виступ закінчився для них успішно.

1926 року в Долину і навколишні села для голодуючих із східних областей України було надіслано зерно. Ця братня допомога мала не тільки економічне зна­чення — в повідомленні долинського старости властям підкреслювалося, що по­силка зерна сприяла об'єднанню прихильників Радянської України.

В Долині щорічно влаштовувалися Першотравневі демонстрації. Особливо масовою була демонстрація 1927 року, в якій взяли участь також нафтовики Ріп­ного й лісоруби Вигоди. Робітники несли транспаранти, лозунги. На чолі колони з червоним прапором у руках крокував долинський коваль Михайло Рожнятівський. Налякана поліція не наважилася розігнати демонстрацію.

Важливою подією в історії революційного руху на Прикарпатті був страйк долинських робітників у серпні 1929 року. Він проходив під знаком боротьби за поліпшення економічного становища і соціального забезпечення всіх трудящих. В страйку взяло участь 700 робітників різних професій.

Важке становище мас погіршувало хронічне безробіття. За офіційними даними, щорічно з 1933 по 1935 рік кількість безробітних в Долині перевершувала 500 чоло­вік. Ще більше їх стало в наступні роки. У 30-х роках заробітна плата за 12 годин становила лише 35 грошів. На сільзаводі зарплату виплачували не систематично, робітники терпіли від численних штрафів, їх нерідко били. Умови праці були ви­нятково складними ще й тому, що нафта і сіль видобувалися примітивним способом. Нафту черпали відрами з колодязів, зливаючи в бочки, і транспортували на возах до Борислава для очистки.

Трудящі не припиняли боротьби за свої права, за краще майбутнє. 1937 року робітники-деревообробники під керівництвом комуністів кілька разів проводили страйки. На початку наступного року страйкували трудівники парового тартака на знак протесту проти незаконного звільнення свого товариша, їх підтримали ро­бітники інших підприємств.

Активну підтримку в організації страйкової боротьби комуністам подавали про­фесійні спілки. Весною 1938 року профспілка робітників сільзаводу під час страйку розробила вимоги до дирекції підприємства і, заручившись підтримкою робітників Домбровського та Дрогобицького гірничих округів, виграла цей конфлікт. Дирекція сільзаводу вимушена була поступитися.

Учасники революційної боротьби зазнавали постійних переслідувань і репресій. Лише з початку березня і до 24 квітня 1937 року в Долині проведено 65 обшуків і заарештовано 18 робітників.

У вересні 1939 року, чекаючи з нетерпінням на Червону Армію, трудящі До­лини відрядили назустріч танковій колоні свою делегацію. Святково одягнені, з квітами в руках вітали вони визволителів. Одразу ж після прибуття радянських військ у місті створили тимчасове управління на чолі з колишнім членом КПЗУ М. Н. Скирдою. Після встановлення Радянської влади в Долині були націоналізо­вані і почали працювати всі промислові підприємства, більшість з яких раніше не працювала.

В 1940 році стали до ладу два цегельні заводи, шахта «Новичка», організовано артіль «Червона Україна»; розширили сільзавод, капітально відремонтували шахту «Барбара». Було розгорнуто соціалістичне змагання серед робітників, створено групи техмінімуму та підвищення кваліфікації, а також нала­годжено ремонт та реконструкцію шахт. Це дало можливість збільшити випуск валової продукції за зміну на півтори тонни. Значних успіхів добилися також тру­дівники лісопильного заводу — план 1940 року вони виконали на 130 проц. Одно­часно велася робота по вивченню надр у цьому районі, йшла підготовка до видо­бутку нафти й газу.

Партійні організації мобілі­зували трудящих на здійснення культурних перетворень. В місті було відремонтовано ряд примі­щень для шкіл, відкрито середню й восьмирічну школи з українською мовою навчання, організовано гуртки ліквідації неписьменності серед дорослих. В Долині запрацювали клуби, червоні кутки, бібліотеки. В перші роки Радянської влади багато зроблено і щодо організації охо­рони здоров'я. Вже наприкінці 1939 року в місті відкрито поліклініку, а в травні 1940 року — пологовий будинок і протитуберкульозний дис­пансер.

Соціалістичні перетворення сприяли зростанню політичної актив­ності населення, яка особливо яскраво виявилась у період підготовки до виборів у Верховну Раду СРСР в січні 1940 року. Напередодні виборів на під­приємствах і в установах міста відбулися мітинги й збори, проведено зустріч з кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР Г. В. Гаврищуком.

Однак трудящі Долини змушені були перервати мирну працю: почалася війна. 1 липня 1941 року місто захопили угорські фашисти, а пізніше сюди вдерлися гітле­рівці. Окупанти чинили масові грабежі, насильства, винищували мирне населення. В серпні 1942 року вони зігнали на базарну площу близько 3 тис. громадян Долини і навколишніх сіл, яких по-звірячому знищили. Восени того ж року фашисти вда­лися до масових арештів трудящих. 1 листопада 1943 року схопили 46 чоловік, серед яких були жінки й діти, пов'язали їм колючим дротом руки і розстріляли на території стадіону. Масові розстріли мирного населення проводили окупанти біля кладовища. Тут же повісили шістьох радянських військовополонених. Згодом на цьому місці виявили 99 ям, в яких були трупи по-звірячому закатованих людей. Всього за роки війни в місті знищено до 7 тис. громадян, в т. ч. 2564 жителі Долини. Крім цього, фашисти відправили 1804 чоловіка на каторжні роботи до Німеччини.

В тяжкі роки фашистської окупації з великою силою проявилися високі мораль­ні якості радянських людей, їх відданість Батьківщині. Місцеві жителі рятува­ли радянських воїнів, які потрапляли у вороже оточення. Коли гестапівці дізна­лися, що Володимир Льолько переховував радянських воїнів, вони розстріляли патріота.

Багато жителів Долини відмовлялися виконувати розпорядження окупацій­них властей, уникали вигнання до Німеччини. Фашисти 1942 року розстріляли 21 жителя села за саботування їх наказів. Г. Г. Бабій після втечі з фашистської ка­торги організував визволення з місцевої тюрми сестри та інших двадцятьох гро­мадян.

В останні дні липня 1944 року радянські війська вели напружені бої проти великих сил окупантів, зосереджених в районі Долини. На околицях міста було знищено близько 500 ворожих солдатів і спалено 13 німецьких танків. Контратака ворога 31 липня 1944 року, в якій проти радянських бійців виступили 4 полки і близько 50 танків, зазнала провалу. Фашисти відступили. В боротьбі за визволен­ня Долини загинули 313 радянських воїнів, серед них Герой Радянського Союзу майор В. О. Лаврищев.

Після визволення міста сотні трудящих пішли на фронт, щоб остаточно розгро­мити фашистські орди. Житель Долини В. Г. Дідоха за визволення Праги був наго­роджений орденом Слави 3-го ступеня. В боях проти фашистів відзначилися Д. К. Га­лів, В. І. Басюк, І. І. Поліщук та інші.

В роки відродження народного господарства і здійснення соціалістичного будів­ництва в Долині швидкого розвитку набирала нафтова й газова промисловість. У 1944 році інженери-геологи Валентин і Серафима Лопатіни та Василь і Зоя Глушко провели розвідувальні роботи на околицях міста і склали геологічні карти цього району. Українські буржуазні націоналісти вбили Валентина Лопатіна і Зою Глушко, але починання комсомольців продовжили інші. На основі характе­ристики геологічної будови глибинних складок, дослідженої молодими ентузіастами, було споруджено першу нафтову вишку. В 1950 році свердловина дала нафту.

Створення нових свердловин і розширення нафтовидобутку стало базою для організації у 1952 році нафтопромислового управління «Долинанафта». Розвиток долинських нафтових підприємств здійснювався за братньою допомогою нафтовиків країни. В Долину з Грозного, Баку, Ішимбая на постійну роботу прибули десятки фахівців, вони передавали робітникам багатий досвід, навчали їх видобувати чорне золото. В Долині працюють також випускники Львівського політехнічного інсти­туту, Дрогобицького нафтового технікуму.

Нафтовики Долини уже за роки п'ятої п'ятирічки збільшили видобуток нафти в 20 разів. За цей час вони дали понад план 38 тис. тонн палива, збільшили продук­тивність праці у 8,3 раза, знизили собівартість однієї тонни продукції більш як на 80 проц. В соціалістичному змаганні долинські нафтовики здобули перше місце серед прикарпатських нафтовиків і за це удостоєні перехідного Червоного прапора об'єднання «Укрнафта».

В 1957 році серед колективів промислових підприємств Долини розгорнулося змагання на честь 40-річчя Радянської влади. Протягом десяти місяців ювілейного року колектив нафтопромислу видобув понад план 13 396 тонн нафти. Особливо ве­ликих успіхів досягла нафтовидобувна бригада майстра Ігоря Флюнта, яка, маючи річне зобов'язання дати понад план 8 тис. тонн нафти, фактично видобула додат­ково 9 тис. тонн чорного золота. В цілому на нафтопромислових підприємствах Долини в 1957 році продуктивність праці значно зросла в порівнянні з 1950 роком.

Три родовища нафти відкрили геологи у 1958 році. Для кращої експлуатації Долинського нафтового родовища було створено Болехівську контору розвідуваль­ного буріння. Одночасно для раціонального спорудження й використання бурових вишок біля нафтових об'єктів побудували електрозварювальний цех, механічну май­стерню, гараж для спеціальних машин. Усе це сприяло тому, що долинські нафто­вики дали того року 65 проц. республіканського видобутку нафти.

Швидкими темпами зростала Долина в роки семирічки. Уже на початку 1959 року стала до ладу будівельна база, розпочато будівництво заводу залізобетонних виробів і конструкцій, асфальтобетонного комбі­нату підсобних промислів. 1960 року розпочалося спорудження газопереробного заводу, устатку­вання для нього надходило з 280 підприємств Ленінграда, Новосибірська, Єревана, Ашхабада, Мінська, Кишинева, Чернівців та інших міст країни.

За семирічку долинські виробничники здали в експлуатацію нафтопровід Долина-Дрогобич, газопровід Долина-Івано-Франківськ-Чернівці, комплекс об'єктів ремонтно-експлуатаційної кон­тори з електроремонтною базою, збудували хлібо­завод.

Водночас тут почали будувати культурно-освітні заклади. В місті споруджено корпус серед­ньої школи, розпочато будівництво школи-інтернату, відкрито школи: семирічну музичну, восьми­річну загальноосвітню, спортивну. Для робітничої молоді створено вечірній нафтовий технікум, курси підготовки у вищі навчальні заклади.

Завдяки самовідданій праці трудящих До­лина перетворилась на важливий промисловий район республіки. Тут і далі провідною галуззю залишаються нафтовидобувна й газопереробна промисловість.

У 1966 році в Долині завершено будівництво газопереробного заводу. Напере­додні пуску підприємства спеціалісти заводу вивчали виробничі процеси на газо-бензинових заводах Татарської APСP. З Татарії у Долину прибув досвідчений спе­ціаліст І. О. Тусевич. Долинські газовики застосували нові технічні досягнення, впровадили автоматичні прилади для контролю технологічних процесів, автома­тичний аналіз газів на потоках тощо. Колектив газопереробного заводу є перемож­цем у Всесоюзному соціалістичному змаганні на честь ленінського ювілею і наго­роджений перехідним Червоним прапором Міністерства газової промисловості СРСР та першою грошовою премією.

Важливе значення для промислового розвитку Долини мають також і інші під­приємства. Тут працює завод залізобетонних виробів і конструкцій, який постачає народному господарству більше десяти видів продукції, в т. ч. бетонні конструкції, перекриття, панелі різного типу, ферми, перемички.

В Долині розвивається харчова промисловість, яка представлена хлібокомбінатом і молокозаводом. Колектив хлібокомбінату тепер випускає 50 сортів продукції, серед них 20 сортів хліба, декілька сортів булок та кондитерських виробів. На молоко­заводі виготовляється кефір, сметана, ряжанка, сир «Пресований», «Закарпатський» і «Радянський». В місті є також фабрика культурно-побутових товарів.

Любов до своєї спеціальності нафтовик передав дітям: синові Ярославу, який працює операто­ром, дочці Наталії, інженеру. Професія у спад­щину передається в багатьох сім'ях нафто­виків.

За радянської влади долинянці стали справжніми господарями своєї долі. Кращих з них обирали делегатами на з'їзди партії, у вищі органи державної влади. Депутатом Верховної Ради СРСР була жителька міста А. М. Гретчак і нафтовик М. А. Крицун, де­путатами Верховної Ради УРСР обиралися секретар райкому партії А. 3. Шатохін і пило­прав лісокомбінату П. Д. Іжик. Нафтовик М. Я. Сердюк був делегатом XXI з'їзду КПРС, старший оператор по видобутку нафти Я. М. Пишкевич — XXIII з'їзду КП України. З часу визволення Долини від фашистських окупантів у місті чималих успіхів досягнуто і в житловому будівництві. Для трудящих споруджено 1722 квартири; крім того, тут є 914 індивідуальних будинків, 70 проц. яких зведено за допомогою держави. На околиці Долини виросло нове містечко нафтовиків, у ньому — багатоповерхові будівлі, є кафе, їдальня, готель, гастроном, магазини, культурно-освітні й лікувальні заклади.

В старому місті з'явилися нові вулиці: ім. К. Маркса, Кірова, Жданова, Миру; обладнано нові красиві сквери. З ініціативи депутатів міської Ради І. П. Піддубного, Л. М. Мурая було вирішено на околиці міста упорядкувати колись занедбане озеро. Тепер тут чудовий куточок відпочинку. Робітники промислових підприємств під час суботників розширили й поглибили озеро, укріпили його береги, обладнали спортивну станцію, пляж, місце для рибалок. Комсомольці посадили верби та інші декоративні дерева. За активною участю робітників та службовців створено міський парк відпочинку.

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення san » 14.12.2009 23:01

Цікаво який рік написання цих матеріалів?
Кінець 60-х, початок 70-тих ? :)
На околиці Долини виросло нове містечко нафтовиків, у ньому — багатоповерхові будівлі, є кафе, їдальня, готель, гастроном, магазини, культурно-освітні й лікувальні заклади.
Це ІМХО вони про те, що мешканці вул. Міцкевича називають не інакше як "Брочків" :)
die Große Schlange

Микол@
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 4
З нами з: 03.02.2010 21:11
Контактна інформація:

Re: Замок XVI — XVII ст. в м. Долина

Повідомлення Микол@ » 11.02.2010 19:39

Може хтось має старі фотки Долини, людей з Долини ("Пласт", футбол довоєнний, ОУН-УПА). Бажано, щоб на фотках були штампи чи відзнаки фотографів

mixa14
Повідомлень: 2
З нами з: 21.07.2011 21:45
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення mixa14 » 07.12.2013 23:03

Всім Долинянам і жителям району --є в наявності карти Долини(району)---Так званого фон Міга (1779-1783)рр. маштаб 1:28000(орігінал не чорнобіла з Відня з архіву 4 листа від Рожнятіва до Тисова(всі села))-що за карта можна почитати-- http://forum.zamki-kreposti.com.ua/topi ... %B2%D1%81/ ----австрійська 1877р.м-1:75000,Польська 1933р.м-1:100000 ,Аустрійська 1855р.м-1:115000 ,аерофотозйомка німецького літака м. Долини 1944р.(подібн. на суч. спутн. знімок) план брочкова (дома+фамілія "газдів")------ http://www.galiziengermandescendants.or ... oczkow.gif ,-- фото http://www.galiziengermandescendants.or ... p?album=37 Хто модерує дану тему або з користувачів позвоніть на ном.0ёёё2ёё868 матеріал передам щоб виставили тут на форумі--сам непосилю-і-нет 3ж(повна халепа)

Я затер наразі номер. Думаю так буде безпечніше. Передзвоню - побалакаємо! san

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Історичні фото

Повідомлення san » 08.12.2013 21:54

На днях подзвоню.

Взагалі непогано би знайти волонтера для підтримки проекту. Бо він вже надто давно не оновлюється. Хоч спочатку починався з ексклюзивної інформації
Звичайно, це дуже цінні і потрібні, то час я знайду.

Проте багато років "тягну за вуха" багато суспільних прожектів. Ну може не настільки багато кількісно, але багато по відношенню до моїх сил. Тому дуже запрошую! Було б добре якби хтось "прийняв естафету" :)

Принаймні одну з представлених карт я мабуть бачив у знайомого, котрий допомагав започатковувати проект http://stara.dolyna.net , проте не вистачило нахабності клянчити :)
die Große Schlange


Відповісти

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість