Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Теми стосовно історії міста, регіону.
Відповісти
Slav
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 8
З нами з: 03.06.2009 01:10
Контактна інформація:

Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення Slav » 18.08.2009 03:33

Ґжеґож Мотика
Польська реакція на дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій


Однією із найважчих тем, що стосуються польсько-українського конфлікту 1939-1948 рр., є питання польських акцій супроти українського цивільного населення. Упродовж багатьох років у польській історіоґрафії панувала думка, що поляки не провадили дій проти цивільних1. Жінки, діти чи беззбройні чоловіки могли загинути від рук поляків хіба випадково, внаслідок нещасливого збігу обставин. Виняток із цього правила становили антиукраїнські акції народного підпілля, про які писали для того, щоби здискредитувати в очах польського суспільства воїнів Національних Збройних Сил чи Національного Військового З’єднання2.

Падіння комунізму відкрило можливість вільно, хоча й не без емоцій, дискутувати на цю тему. Зараз уже ніхто з польських істориків не заперечує, що поляки вдавалися до акцій у відповідь, нерідко безжальних і кривавих. Суперечка точиться лише про оцінку, масштаби і розміри подій цього типу. Тут я маю намір лише окреслити проблему. З огляду на контроверсійність теми, намагатимусь представити якомога більше прикладів.

Не маємо інформації, яка би стосувалася польських акцій супроти українців до 1943 року. Всупереч тому, що можна прочитати в українській літературі, виглядає, що дії ці мали радше випадковий характер. Та з початком антипольських акцій на Волині Української Повстанської Армії ситуація змінилася. Найяскравішим прикладом антиукраїнських дій були пацифікаційні акції, які провадила польська допоміжна поліція, що перебувала на німецькій службі3. Поліційні підрозділи, утворені з поляків, німці стали формувати замість української поліції, яка вдалася до дезертирства. Загалом, попри спротив керівництва підпілля, до тих підрозділів увійшло близько 1500-2000 осіб. Окрім цього, з Генерального Губернаторства перекинуто 202-ий поліційний шуцманшафтбатальйон, який складався з поляків, чисельністю 360 осіб. Цей батальйон діяв в основному на теренах Рівненського та Костопільського повітів. На початку 1944 року його розбила Червона Армія.

Польська поліція, без сумніву, брала участь у численних пацифікаційних акціях в українських селах, здобуваючи собі тим недобру славу серед українців. Про це свідчать багато спогадів із того періоду4. У каральних акціях найчастіше брав участь 202-ий шуцманшафтбатальйон. Один із поліціянтів так описував діяльність загону: “Село Підлужне оточене і спалене, мешканців розстріляно. Злазне спалене дощенту. (...) Нападаємо раптово з лісу і робимо ґрунтовні чистки. (...) У кожному селі насамперед спалюємо млини і церкви, отож невдовзі на засягу кільканадцяти кілометрів уже немає жодного млина, жодної церкви, жодного попа. Так само знищуємо могили і пам’ятники”5.

Хай як би оцінювалися дії польської поліції, немає жодного сумніву у тому, що відповідальність за них лежить насамперед на німцях, яким це формування підпорядковувалось. Нічого не змінює і той факт, що частина поліціянтів вдалася до дезертирства й опинилася у рядах польської партизанки.

Каральні акції провадили також відділи польської комуністичної партизанки. Серед инших вони спалили села Любеньж і Лахвичі. У звітах про акцію у Лахвичах навіть йшлося про “вирізування українського населення”6. А каральні дії польських партизанів-комуністів охопили не лише названі села7.

Каральні дії здійснювали також відділи польської самооборони й Армії Крайової. Втрати яких внаслідок цих дій зазнали українці, Юзеф Туровський оцінює у 2000 убитих8. На жаль, він не пояснює, на якій підставі виведено таке число. Владислав та Ева Семашки визнають цю цифру горішньою межею українських втрат (і це припущення видається слушним), проте, на їх думку, втрати ці не перевищили кількох сотень (що я, у свою чергу, поставив би під сумнів)9. Говорячи про ситуацію 1943-1944 рр., Семашки пишуть про польські каральні акції у спосіб, який я назвав би “забронзовілим”. Ці дії, стверджують вони, радше виняткові, й вдавалися до них хіба з відчаю. Якщо вже й траплялися напади на цивільне населення, то їх одностайно засуджувала більшість польського суспільства. Партизанські загони знищували лише вояків УПА. І навіть коли проводилася реквізиція продуктів харчування, то це лише забирали в українців награбоване. Мені це виглядає психологічно неправдоподібним. Польське населення було піддане страшному теророві. У цій ситуації відплата мала чинитися частіше і жорстокіше.

Під тим оглядом ближчими до правди видаються спогади Вінцента Романовського, учасника тих подій. Читаємо: “Треба також згадати про окремі каральні виступи. (...) За руйнування, грабунок, смерть так само відплачували найближчим селам, на які падала підозра щодо їхньої співучасти у нападах. Такі виправи, хоча могли викликати докори сумління, мали підтримку серед поляків, бо приносили їм певну сатисфакцію за кривди, яких вони зазнали”10. Варто ще ознайомитися з описом каральної акції у селі Тростянка: “Вбито кількох чоловіків, які спробували було вирватися з оточення. Коли знаходили зброю, то з тими, кому вона належала, розправлялися на місці. Пізніше я довідався, що під час цих дій винищили щонайменше одну сім’ю цілком. (...) Згідно з інформацією одного з учасників тієї виправи, тоді було вбито понад тридцять осіб. Инший, якого розпитували через кільканадцять років після цих подій, не зміг подати якогось числа, пояснюючи, що у кожному районі й селі провідники окремих загонів підходили до справи індивідуально”11.

І ще одна цитата, на цей раз зі спогадів вояка 27-ої Волинської піхотної дивізії АК Леона Карловіча: “Коли ми наближалися до українських сіл, нам було суворо заборонено розмовляти по-польськи. Ми вдавали їхній загін. (...) Одного разу, коли ми минули село, у якому мешкали українці (...), до нас підійшов український підліток років п’ятнадцяти і став наполегливо проситися, щоб ми забрали його зі собою. Прагне-бо вступити до Української Повстанської Армії. (...) Поручник “Яструб” (...) з ненавистю зиркнув на хлопця. Коли ми знову зупинилися на широкій галявині посеред густих верболозів, а хлопчина й далі не вгамовувався і просив дати йому зброю, поручник коротко перемовився з иншими офіцерами, після чого кивнув головою “Штахеті” і, здається, “Крукові” (...), які схопили неповнолітнього різуна за комір і штовхнули поперед себе.

– Іди! Дістанеш по заслузі! – крикнув котрийсь із них.

Я побачив, що на обличчі українського хлопчини з’явився жах, і відвернувся. (...) Його завели у гущавину верболозів. Невдовзі мені здалося, що прозвучав якийсь звук, так наче хтось плеснув у долоні. (...) Ті, що його супроводжували, незабаром повернулися (коли ми вже рушили), але вони були без хлопця. Не пішов із нами “різати ляхів”12.

Натомість Семашки, поза всяким сумнівом, мають рацію, коли стверджують, що польський провід, на противагу до провідників УПА, намагався обмежити втрати серед цивільного населення. У наказах чітко підкреслювалося, що каральні дії щодо цивільних неприпустимі, проте цих наказів не завжди дотримувалися. Про це свідчить хоча б донесення представника уряду у Волинському окрузі Казімєжа Банаха, який ув одному зі своїх рапортів, надісланих до Варшави, звинувачував деякі партизанські відділи у сліпому застосуванні терору13.

Инакше виглядала ситуація у Східній Галичині. Польське підпілля там було значно сильніше, ніж на Волині. Від самого початку воно було готове у разі потреби вступити у боротьбу з українцями. У відповідь на дії УПА уже 1943 року розпочато ліквідацію найважливіших представників української громади. Мабуть, найліпше цю проблему висвітлив Ґжеґож Грицюк14. Із рапортів Українського Центрального Комітету, які він підняв, випливає, що 1943 року у Галичині через польські напади загинуло 103 українці. До липня 1944 р. це число зросло до 521. На думку Грицюка, дії польського підпілля були відплатою, однак із прикладів, які він наводить, видно, що відплата ця часто зачіпала невинних людей. Варто тут згадати деякі акції. Отже: “8.ІІІ.1944 р., щоб помститися за напад на село Блищиводи, застрелено кільканадцять українців, які поверталися з торговиці у Жовкві. (...) Уночі з 21 на 22.ІІІ.1944 р. два польські відділи, сформовані з вояків львівського Кедиву, у Сороках, що біля Старого Села, застрелили 17 осіб, а також місцевого/тутешнього греко-католицького пароха разом із родиною. У лісовій сторожці вбито ще 6 осіб, а в “нападі на Гнилу” застрелено 9 осіб. (...) У Лопушній львівський відділ розправився із 48 українцями – фірманами з Поршни і Підтемного, які приїхали за дровами. (...) У самому місті (Львові – Ґ. М.) серед инших був застрелений український адвокат др. Богун. Правдоподібно, вчинив це відділ АК. (...) До цього переліку великих акцій польського підпілля та самооборони, очевидно, належало б додати ще жертви, які з’являлися унаслідок стихійних виступів. Приміром, група, яку організував С. Сухоцький у Конюшках Тулиголовських, вбила 20 українців і спалила 10 обійсть”15. Варто також зазначити, що під час подібних дій гинули й поляки. Наприклад, під час акції у Пасіках Зубрицьких польські партизани знищили 18 українців і 5 поляків, які назвали себе українцями, позаяк думали, що мають справу з УПА16.

На думку Михайла Коваля, АК чинила дії, скеровані проти українців, також під час акції “Буря” у Львові. Згідно з його твердженням, після захоплення міста поляки знищили 728 народних діячів і представників інтеліґенції17. Можливо, окремі розправи над українцями і справді мали місце, проте число жертв, яке подає Коваль, здається перебільшеним. Викликає сумнів, чи реально воно перевищило 100 вбитих. Це питання вимагає подальшого дослідження.

Незалежно від польського підпілля, дії супроти українців чинили також поляки, які служили у Кріпо. Закиди на їх адресу можна знайти у багатьох українських документах із того періоду18. Ця проблема ще не знайшла свого висвітлення, так само як і питання польської співпраці з угорськими військами, які инколи проводили пацифікації в українських селах. Здається, що вони діяли за намовою, а часом навіть у співпраці зі силами польської самооборони19.

Проте найбільша кількість українських жертв припадає на землі теперішньої Польщі. Уже на початку 1943 р. дійшло до розстрілів української інтеліґенції на Замостянщині. Це було пов’язане з виселенням, яке проводили німці, розігруючи при цьому українську карту. Гітлерівці, виселяючи поляків, нерідко на їх обійстях поселяли українців, – яких, зрештою, також перед тим було вигнано з власних домів, – щоб вони становили заслону для німецьких колоністів перед нападами партизанів. Драматичне становище виселених поляків спричиняло безжальні дії польського підпілля до німецьких колоністів та українців. Невдовзі, а саме у травні 1943 р., принцип колективної відповідальности щодо українців було застосовано у селах Стрільці і Моложів. Так само увесь час знищували окремих осіб. До кінця 1943 р. від рук польського підпілля загинуло кількасот осіб.

Особливої гостроти польсько-український конфлікт набрав після прибуття на Люблінщину вихідців з Волині. У той самий час зростав страх перед повторенням на тих теренах волинського сценарію. У березні 1944 року це допровадило до так званої антиукраїнської офензиви, під час якої грубешівські і томашівські відділи АК і Батальйонів Хлопських спалили кілька десятків українських сіл, серед них Сагринь, Ласків, Шиховичі. Під час цієї операції загинуло 1500-2000 цивільних українців. Польські втрати становили один-два убитих і двоє-троє поранених20. Невдовзі на Замостянщину прибуло сильне угруповання із відділів УПА, яке розпочало криваві антипольські акції. Польська партизанка чинила їм рішучий спротив. У результаті на лінії близько 150 км утворився певного роду регулярний фронт, з кількома кілометрами нічийної зони, по обидва боки якої громадилися польські й українські партизанські відділи, які провадили запеклу боротьбу за кожне село. Полонених у цій війні не брали. Сутички зупинило наближення фронту.

Проте особливо ганебним і покритим таємницею фрагментом польської історії є антиукраїнські акції початку 1945 року. Десь від 15 лютого на теренах від Любачева до Сянка щодо українського населення було здійснено багато жорстоких, масових та окремих, убивств. Неводнораз спалювано цілі села, знищувано українців, які поверталися з робіт у Німеччині. Масові вбивства мали місце, зокрема, у Малковичах (104-116 убитих), Піскоровичах (300-400 убитих), Павлокомі (365 убитих), Горайці (155 убитих). Ці акції здійснювали – незалежно один від одного – поаківські відділи, БХ, НВЗ, а також формування, що підлягали Польському Комітетові Народного Визволення (йдеться тут насамперед про 2 батальйон Внутрішніх Військ)21. Не зрозуміло, що викликало ці напади. На них могли вплинути окремі акції, вчинені УПА, намагання відплатити “за Креси”, нарешті, бажання змусити українців виїхати до СССР. За різними даними, тоді загинуло від 2500 до 4000 осіб. Ці акції спричинили активізування на тих теренах відділів УПА і знищення Боровниць і Вйонзовниць. Не підлягає сумніву, що розкручування спіралі насильства загальмувало порозуміння між польським і українським підпіллям, якого було досягнуто у квітні-травні 1945 р.22 Своєрідним епілогом антиукраїнських акцій, у яких проглядалося бажання відомстити за Волинь, було знищення 195 українців у селі Верховина 6 червня 1945 р., яке вчинив НЗС23.

Знищення українського населення, яке відбувалося у пізнішому часі, було пов’язане з акцією виселення, яку провадило Військо Польське. Під час цієї акції також доходило до масових убивств цивільних осіб, наприклад, у Завадці Мороховській і в Терці, однак вони у жодний спосіб не мали зв’язку з антипольською діяльністю УПА24.

Важко встановити загальну кількість українських втрат. Дослідження з цього питання перебувають на початковій стадії. Різні джерела подають різні дані про вбитих, а сумніви найчастіше могло б розвіяти лише проведення ексгумації. Не полегшує справи й те, що українці часто не відрізняють акцій польської поліції, які проводилися разом з німцями, від тих, які здійснювало виключно польське підпілля. Отже, можна говорити лише про попередню оцінку втрат, а не про точне встановлення їх числа. На мою думку, у 1943-1948 рр., себто за весь період збройного польсько-українського конфлікту, від польських рук загинуло 15-20 тис. українців. Більшість із них становило цивільне населення, а також жінки і діти. З того числа 10-12 тис. українців смерть спіткала на теренах теперішньої Польщі. Отже, на Волині та у Східній Галичині загинуло десь 3-8 тис. українців. Варто ще раз підкреслити, що це лише попередні оцінки. Їх належить сприймати як вихідний пункт для подальших досліджень. При цьому не треба дивуватися з великих розбіжностей поданих цифр, бо така сама ситуація і з оцінками польських втрат, зазнаних від рук УПА.

Нерідко у публікаціях можна зіткнутися з релятивізуванням і применшенням втрат, яких зазнали українці, або з визнанням їх жертвами цілком справедливої польської відплати. Проте значної кількости пацифікацій не вдасться пояснити “гарячкою боротьби”. По суті, польські акції неводнораз мали характер не так безпосередньої відплати, як реґіональних попереджувальних ударів або каральних експедицій. І хоча до переважної більшости з них не дійшло б, якби УПА не провела антипольської акції, усе ж їх важко визнати виправданими.

Переклала Наталка Римська

1 Див., напр.: E. Prus, Operacja “Wis?a”. Fakty-fikcje-reflesje, Wroc?aw, 1994, s. 41.

2 A. B. Szcze?niak, W. Z. Szota, Droga donik?d. Dzia?alno?? Organizacji Ukrai?skich Nacjonalist?w i jej likwidacja w Polsce, Warszawa, 1973, s. 186-188.

3 На цю тему див.: G. Motyka, Polski policjant na Wo?yniu, “Karta”, nr. 24, 1998.

4 Напр.: М. Подворняк, Вітер з Волині. Спогади, Вінніпеґ, 1981.

5 Relacja policjanta, oprac. G. Motyka, M. Wierzbicki, “Karta”, nr. 24, 1998.

6 NARB, 3500/2/34, k. 49, Doniesienie agenta “Groznyj”.

7 G. Motyka, Tak by?o w Bieszczadach. Walki polsko-ukrai?skie 1943-1948, Warszawa, 1999, s. 115-118.

8 J. Turowski, Po?oga. Walki 27 Wo?y?skiej Dywizji AK, Warszawa, 1990, s. 513.

9 W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludob?jstwo dokonane przez nacjonalist?w ukrai?skich na ludno?ci polskiej Wo?ynia 1939-1945, t. 1-2, Warszawa, 2000.

10 W. Romanowski, Kainowe dni, Warszawa, 1990, s. 147.

11 Ibidem, s. 190.

12 L. Kar?owicz, Od Zasmyk do Skrobowa, Opole, 1994, s. 149, 150.

13 Archiwum Adama Bienia. Akta narodowo?ciowe (1942-1944), oprac. J. Brzeski, A. Roli?ski, Krak?w, 2001, s. 243, 244.

14 G. Hryciuk, Straty ludno?ci w Galicji Wschodniej // Polska-Ukraina: trudne pytania, t. 6, Warszawa, 2000.

15 Ibidem, s. 279, 280.

16 AW, Zbi?r Wojciecha Bukata, k. 4, Raport z Ziem Wschodnich nr. 45, 1944 r.

17 М. Коваль. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.), К., 1999, с. 110.

18 Див., напр.: О. С. Садовий (М. Прокоп). Куди прямують Поляки? // Літопис УПА, т. 24, Торонто, 1995, с. 298-305.

19 GARF, 9478/1/401, k. 58-66, Raport sytuacyjny od 18 marca do ko?ca lipca 1944 r.

20 G. Motyka, Tak by?o..., s. 192; Zwi?zek Walki Zbrojnej – Armia Krajowa w Obwodzie Tomasz?w Lubelski. Relacje, wspomnienia, opracowania, dokumenty, oprac. I. Caban, Lublin, 1997.

21 Серед инших: G. Motyka, Tak by?o…, s. 236-263 (там більше інформації щодо бібліографії предмету); D. Garbacz, “Wo?yniak” – legenda prawdziwa, Stalowa Wola, 1997; І. Білас. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953, т. 1-2, К., 1994; L. Jurewicz, Niepotrzebny, Londyn, 1977.

22 G. Motyka, R. Wnuk, “Pany” i “rezuny”. Wsp??praca AK-WiN i UPA 1945-1947, Warszawa, 1997.

23 Питання пацифікації Верховини найліпше висвітлив R. Wnuk, Wierzchowiny i Huta // “Polska 1944/1945-1989. Studia i materia?y”, nr. 4, Warszawa, 1999.

24 G. Motyka, Tak by?o…, s. 308, 309, 374, 375.

Джерело: хттп://www.ji.lviv.ua/n28texts/motyka2.htm

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення san » 18.08.2009 19:57

То Геноцид українців поляками чи Польська реакція на дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій ?
Бо мені здається має місце підміна понять.
"И не согласен вовсе я
С такой формулировкой!
" (с) ВСВ
:)

І зараз топік поїде в кращому випадку в політику, в гіршому в флейм.

П.С. І якщо придивитись, то підфорум міститься в форумі Регіон. То мається на увазі, що підфорум в першу чергу створений для любителів історії регіону - себто Долинщини.

П.П.С. Рекламу інтернет-ресурсу я теж повидаляв...
die Große Schlange

Аватар користувача
Soni
Частий гість
Частий гість
Повідомлень: 233
З нами з: 24.01.2009 19:16
Звідки: м. Долинська Кіровоградська обл.
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення Soni » 24.08.2009 18:19

Ну це відома ситуація коли значно більший і сильніший злочинець (в данному випадку польська сторона) в кінцевому підсумку виглядає таким собі невинним ягням, десь я вже про таке чув, як у відомій приказці про те, що переможців не судять
Ще на вмерла України ні слава ні воля,
Ще нам браття українці усміхнеться доля,
Згинуть наші вороженьки як роса на сонці,
Запануємо й ми браття у своїй сторонці !

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення san » 24.08.2009 20:56

Раджу з'ясувати спочатку що таке геноцид.
Була війна... А війна то війна...
В першу чергу на війні страждають жінки та діти, як би то не було парадоксально...
Причому на будь-якій...
Укранці різали поляків, поляки різали українців - війна.
Німці катували циганів, тільки за те що вони цигани - ось це геноцид.
Крім того вважаю, "геноцид" це умовне вказування на відсутність чи низький опір жертви.
Зверніть увагу, що ніхто винищення білорусів гітлерівцями не вважає геноцидом. Хоч і причини були вибудувані якраз на расовій основі.
Але проте і білоруські цигани багато попсули крові...
die Große Schlange

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення POLSKO » 01.01.2010 22:06

Witam wszystkich - znowu zerknalem na to forum i jednak wydaje mi sie, ze powinienem napisac od siebie dwa zdania - po pierwsze nie mozna konfliktu polsko-ukrainskiego porownywac z normalna wojna. Dlaczego? Bo naprzeciwko siebie nie staly dwie armie. Skala ludobojstwa i jego 'styl' byly BARDZO rozne po obu stronach. Akcje samoobrony byly czyms INNYM niz masowe ukrainskie tepienie Polakow. Dodatkowym i ciekawym watkiem w dyskusji byloby zebranie opowiesci Ukraincow, ktorzy w tym brali udzial- a wcale nie chcieli! Po prostu MUSIELI, bo taka byla presja ukrainskiego srodowiska.
Druga sprawa - zadna polska partia polityczna nie miala w programie PRZESLADOWANIA albo WYPEDZENIA Ukraincow do sowietow! Polacy w Zytomierzu czy innych miejscach Podola nie zamordowali ukrainskiego ministra spraw wewnetrznych (lata miedzywojenne). Nie wyobrazam sobie, ze czolowy polityk RP powiedzialby - Ukraincy won za Zbrucz! I NIKT TAK NIE POWIEDZIAL!!!
Na koniec drobna uwaga - Moskowici wam nie podaruja wolnosci, pozwola pisac cyrylica, a poza tym wciagna w azjatycko-mongolskie bagno. Szczerze wam zycze wytrwania w niezaleznosci od Moskali. Wiem, ze nie wszystkim wam spodoba sie to, co napisalem, ale ja nie mam problemu, zeby napisac, ze nie powinno sie w latach miedzywojennych wysadzac cerkwi w odwecie.
pozdrawiam

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення san » 02.01.2010 18:05

1. Певно не прочитали першого повідомлення :) Там йдеться про геноцид українців ПОЛЯКАМИ, а не навпаки...

2. Не буду вдаватись в дискусію, оскільки вважаю не надто етичним обговорення подій 50-70 річної давності в контексті історії... Це не історія, а політика.

Але уточню що стосується моїх думок.
Bo naprzeciwko siebie nie staly dwie armie.
Війна, це більш загальне поняття ніж зіткнення кількох армій. На то є багато прикладів. Є війни партизанські, громадянські і зрештою терористичні. Увесь проміжок часу 1900 - 1950 важко назвати мирним на території України, чи знайти там "міжвоєнні" періоди.
Moskowici wam nie podaruja wolnosci,
Свободу не можна отримати в подарунок :) Можна або її вибороти, або зробити так щоб ніхто не мав інтересу до панування...
Що у нас в цілому получається :lol: Планомірно в нашій державі зникають будь-які ресурси, залишається тільки територія...
А територія Росії не цікава - з своєю важко ради дає... Так що ІМХо боятись нічого :lol:
die Große Schlange

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення POLSKO » 17.01.2010 23:10

Mysle, ze kazdy zainteresowany tematem ludobojstwa wolynskiego moze nie tylko znalezc sporo tekstow, ale tez zdjec. Natomiast uwazam, ze probujesz dokonac RELATYWIZACJI calej sytuacji i tu - oczywiscie, mijasz sie z faktami.

Napisalem ' nie podaruja' w sensie, NIE DARUJA, nie chodzilo o 'podarunek', ale o zgode na niezaleznosc.

Аватар користувача
san
Модератор
Модератор
Повідомлень: 3302
З нами з: 07.01.2005 16:10
Звідки: Долина
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення san » 18.01.2010 19:04

А, тепер зрозумів:)
На жаль не знаю польської досконало.

Тим не менше, переконаний що:
1. Незалежність, то вельми умовне поняття. Територіальні межі і міра залежності.
2. Залежність чи то незалежність України ґрунтується в більшості на внутрішніх чинниках, а не на зовнішніх. Всі фактори, які можу зараз пригадати є внутрішніми: лінь, заздрість, нечесність і т.п.
Ну не москаль і не жид "примушує" українців брати і давати хабарі, красти і обманювати і т.п.:)
Я не вважаю за потрібне колупатись в історії розвитку тих факторів (виконувати релятивацію :) ). Це має мало змісту, а з позиції недостатніх ресурсів, ще й шкідливо.
Вважаю, що на сучасному етапові розвитку людства з ними можна давати собі раду самостійно:
1. Вчитись
2. Працювати
3. Не давати і не брати хабарі
...
Зрештою то можна піти до церкви і там дізнатись докладніше :)

П.С. Згадайте що є Китай та Індія... :)
І поки слов'яни з'ясовують стосунки, вони плодяться і населяють Землю :)
І крім того вчаться і працюють
die Große Schlange

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення POLSKO » 22.02.2010 04:29

Czyli dobrze, ze napisalem:))) Taka wypowiedz jest (przynajmniej) jakims sensownym polem do dyskusji - cieszy mnie, ze przynajmniej nie udowadniasz mi, ze wydarzenia wolynskie byly zrobione przez Niemcow (vide Katyn). Jako ciekawostke Wam napisze, ze na Wolyniu do istriebitelnych batalionow wstepowaly cale wsie i nawet oddzialy AK. Po 1989 roku uznano ich za komunistow, ale pozniej w polowie lat 90. przywrocono im uprawnienia kombatanckie - wlasnie ze wzgledu na pogromy ludnosci polskiej.
Chce tez jasno napisac, ze zupelnie mi nie przeszkadza odznaczenie Stefana Bandery - ostatecznie byl kolega polskiego premiera - gen. Sikorskiego z Politechniki Lwowskiej - i obaj zgineli pewnie z tej samej reki... Przeszkadza mi natomiast kwestia Cmentarza Orlat Lwowskich i dziwne zachowanie w sprawie Szczerbca.
Mowisz czynniki wewnetrzne decyduja o niezaleznosci... To jest ten relatywizm, bo wiesz doskonale, ze nigdy nie uda sie uzgodnic zbioru takich czynnikow, ale odpowiem Ci slowami starego Ukrainca... Kiedys widzialem reportaz zrobiony wsrod ukrainskich pielgrzymow i nagle podejscie z mikrofonem do starutkiego czlowieka, skromnie obranego, z dluga broda... i wiesz, co on powiedzial? Zaczal przeklinac ksiecia Wlodzimierza, ze przyjal chrzest z Bizancjum - w tym dopatrywal sie przyczyn pozniejszych losow Ukrainy (oglednie mowiac). Problem z moskalami polega na tym, ze Zachod uwierzyl w cos takiego jak 'dusza rosyjska" - czyli mozna sobie mordowac, gwalcic, niszczyc, zrywac wszystkie zobowiazania etc. i z usmiechem potem powiedziec: taka nasza natura... Gowno mnie obchodzi ich natura! Natomiast obchodzi mnie to, ze sa bardzo imperialistyczni i wystarczy sobie przypomniec akcje z gazem, zeby zrozumiec o co chodzi. I nie wierze, ze dla Ukraincow cos dobrego z tego wynika. Za sowieta Chruszczow byl gensekiem, tylko wszyscy o Ukrainie mowili 'ruskie, sowiety', tak samo zreszta o Litwie czy Estonii. Teraz to sie zmienilo - Ukraina istnieje jako byt panstwowy, a nie ruska gubernia. Moim zdaniem to duza wartosc, ale sami Ukraincy musza o tym zdecydowac - ja tylko moge sie wsciekac, ze polski Sejm potepia oficjalnie akcje Wisla, a radni Lwowa kombinuja z Cmentarzem Orlat Lwowskich - zenada.
tyle na te chwile:)
sciskam dlon
pl

POLSKO
Я тут недавно...
Я тут недавно...
Повідомлень: 14
З нами з: 22.03.2009 00:21
Контактна інформація:

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення POLSKO » 22.02.2010 04:33

I zapomnialem - czy ktos z Was obwiesie;) wklei wreszcie jakas fotke z Rypnego?!?!? Tak ciezko Wam zrobic zdjecie z balkonu albo podworka;)???

pablo
Повідомлень: 2
З нами з: 30.03.2011 01:46

Re: Геноцид українців поляками в 1939 - 1948 р.

Повідомлення pablo » 30.03.2011 02:54

у меня волосы дыбом встали,че за бред вы тут несете.....и че тут поляки по польски заговорили,все поняли че он пишет??я нифига не врубился...
мистер поляк рас ты Украинский понимаеш можеш читать,то будь любезен высказывайся на понятном для нас языке....!
Геноцыд был Украинцов Русских Белорусов всех словян крестьян сжыгали убивали без суда и следствия ,погибло около 40 милионов человек,кто етим занимался хорошо известно...зачем перекручивать накручивать...историю надо знать а не выдумывать мол я думаю не думаю а может не может скорее всего ....я не говорю чтоб знать ее досконально,но если вы поинтересуетесь над теми событиями 1918-50 годов увидите продолжение в настоясчее время кто и как сейчас "рулит" и с какой целью.................

Відповісти

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей