Все населення України - громадяни України.
Не зовсім. Ще є різні "гості".
Прийнято вважати, що Україну населяють представники різних національностей: українці, росіяни, татари, мадяри тощо. Як на Вашу думку, їх розрізнити?
А ніяк. Жодного "розрізняння" не потрібно державі і суспільству.
Чи ми маємо справу з "українським народом", як колись з "радянським" і всі національні відмінності несуттєві? Головне - громадянськість?
Громадянство

Ну якщо хотіти досягнути консолідованості суспільства то ІМХО так.
І поряд з радянським є ще американський, британський, китайський і т.п.
І для чого якісь комісії для визначення національності? Головне, ким сама людина себе почуває, з чим себе ототожнює..
Тобто вся Вами запропонована ідентифікація не має жодної мети?

Невже всі потуги "українізації" є просто нав'язування переконаннь одних самоідентифікованих груп іншим? Тоді на основі чого має бути якась "титульна" група?
Негр по великому рахунку може стати більшим українцем
Ну Ви якось вже визначайтесь з інтернаціоналізмом
Вже в результаті всіх обговорень дійшли до того що "нація" то ефемерна і уявна річ. От хоче собі іноземець, заідентифікувався українцем і все

Тоді постає питання що було (стане) перше, курка чи яйце? Бо може за 10-ток років будемо малювати українців смугленьких, кучерявих в кілтах, бо їхні предки вдало самоідентифікувались? Наївно вважати що мова/культура і т.п. є "стаціонарними", тобто не будуть мінятись під впливом асимільованих "нацменів". Та й хто тоді буде "нацменом"?
Впертюхи які якимось чином недостатньо "самоідентифікувались"?
ніж людина, народжена тут від батьків-українців, яка проте відмовляється від мови, культури, традицій, чи прямо стверджує, що вона вже не, скажімо, Петрів, а Петров
Ну це ж абсурдно. Бо з одного боку "батьки-українці" це ті хто самоідентифікувались і є практикуючими патріотами, з іншого боку при тому вони не здатні виховати "самоідентифікацію у своїх дітях. Якщо навіть такі факти будуть, то вважаю що вони малочисельні, щоб вважати їх загрозливими.
Ну і навпаки. Якщо якась частина суспільства не бажає себе ідентифікувати "українцями", але при тім мешкає на сучасній території України, мусить вчити мову, переймати певний тип поведінки в суспільстві, тут навіть щось казали про релігію, то чи не є це якимось видом насильства, над цією частиною? Якщо не є, то тоді що це? А якщо є, то які права на чинення насильства має та "титульна" група?
Зрештою далі мої нариси переходять в глузування
Бо ІМХО теперішні "патріоти і націоналісти" на мають чітких позицій для своїх "ідеологій". Або мають, але вони настільки аморальні, що їх
покищо важко явити суспільству.
Чи для Вас важливий колір шкіри?
Для мене - так. Думаю мені буде важко ставитись однаково наприклад при прийомі на роботу до чорношкірого чи скажімо цигана. Це є ксенофобією. І чого приховувати - в мене вона є. І що мені робити? Приховувати це за якоюсь ширмою "толерантності"? Звичайно я жодну "фобію", наскільки зможу, не поставлю в основні чинники прийняття мною рішень з яких-небуть суспільних питань.
П.С. Мало того. Я вважаю що це насправді
я є патріотом з чіткою державницькою позицією. Навіть незважаючи, що в більшості питань вона діаметрально протилежна "традиційним" націоналістичним ідеям